«Веріті»: режисер Майкл Шоволтер і авторка роману Коллін Гувер пояснили зміни у фіналі трилера з Енн Гетевей

Психологічний трилер «Веріті», заснований на однойменному бестселері Коллін Гувер, стартував у кінотеатральному прокаті 2 жовтня. Головні ролі в екранізації виконали Енн Гетевей та Дакота Джонсон. Хоча стрічка здебільшого дотримується сюжетної канви книжкового оригіналу, авторам довелося суттєво переосмислити фінал, залишивши розв'язку ще більш відкритою для інтерпретацій глядачів.

Сюжет картини розгортається навколо маловідомої авторки Ловен Ешлі (Дакота Джонсон), яка погоджується дописати популярну серію книжок успішної письменниці Веріті Кроуфорд (Енн Гетевей), оскільки остання опинилася у вегетативному стані після серйозної аварії. Переїхавши до маєтку родини Кроуфорд, Ловен знаходить автобіографічний рукопис із жахливими подробицями злочинів Веріті, зокрема її зізнанням у вбивстві власної доньки Гарпер. Згодом з'ясовується, що письменниця симулює свій стан, а між Ловен і чоловіком Веріті, Джеремі, спалахує роман, що призводить до смерті господині будинку.

Режисер фільму Майкл Шоволтер розповів, що на етапі створення сценарію розглядалися варіанти із зовсім іншою кінцівкою. Деякі чернетки відкидали книжковий поворот про «антагоністичний щоденник» — специфічну письменницьку вправу, де автор навмисно пише від імені лиходія, моделюючи найстрашніші думки заради творчості. За словами режисера, автори сценарію спершу шукали більш прямолінійний голлівудський фінал, оскільки концепція такої письменницької практики є доволі специфічною. Втім, зрештою Шоволтер вирішив повернутися до оригінального твісту, оскільки вважає його неймовірно непередбачуваним та захопливим для аудиторії.

Водночас кульмінаційні дії головної героїні у фільмі відрізняються від книги. У першоджерелі Ловен знищує знайдений лист із виправданнями Веріті, намагаючись відкинути будь-які сумніви щодо власної правоти та провини Джеремі. У фільмі ж героїня вирішує зберегти цей документ. Майкл Шоволтер порівняв це рішення з новелою «Серце-викривач» Едгара Аллана По: лист залишається в кишені Ловен, нагадуючи про невизначеність і тягар зробленого вибору, адже вона так і не наважується його спалити.

Письменниця Коллін Гувер, яка виступила продюсеркою екранізації, підтримала зміни у фіналі. Вона зазначила, що з роками навчилася легко відпускати деталі першоджерела заради цілісності кінострічки, головне — зберегти первинний емоційний стан глядача. Авторка додала, що мотиви Ловен у фільмі залишаються зрозумілими: будучи вагітною, вона прагне зберегти своє омріяне майбутнє, проте знайдений лист не дозволяє повністю закрити очі на правду.

Ще однією вагомою зміною стала додаткова сцена перед фінальними титрами. У кіноверсії з'являється відеозапис із Веріті Кроуфорд, де письменниця заявляє, що понад усе любить маніпулювати сприйняттям публіки та вводити читачів в оману. Цей епізод остаточно позбавляє історію однозначних відповідей, змушуючи аудиторію самостійно вирішувати, чи був знайдений рукопис щирою правдою, чи лише вигадкою майстерного маніпулятора.