Фестиваль «Темні ночі» у Таллінні презентував програму фільмів Standing With Ukraine

Талліннський міжнародний кінофестиваль «Темні ночі» (PÖFF) під час свого 30-го ювілейного сезону вкотре проводить спеціальну програму PÖFF Standing With Ukraine. Як зазначає The Hollywood Reporter, фестиваль демонструє солідарність з Україною від початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році, залучаючи українські стрічки, проєкти на стадії розробки та фахові панелі на майданчику Industry@Tallinn & Baltic Event.

Засновниця та генеральна директорка PÖFF Тійна Локк підкреслила, що Україна веде боротьбу не лише за власні території, а й за всю демократичну Європу, тому підтримка кінематографістів та збереження культури залишаються стратегічним обов'язком огляду. Нова художня директорка фестивалю Трійн Трамберг також наголосила, що для балтійського регіону цей фокус має особливе значення, оскільки надає можливість численним вимушеним переселенцям побачити власне кіно на великих екранах.

Цьогоріч тематична програма фестивалю охоплює дев'ять повнометражних картин, серед яких представлені як світові прем'єри, так і фестивальні фаворити міжнародного прокату.

Документальні хроніки та музичний спротив

Однією з головних світових прем'єр фестивалю стала документальна стрічка «Slava: Shooting With Music» від режисерів Джекі Морріс та Девіда Морріса. Картина розповідає про Святослава Вакарчука, фронтмена гурту «Океан Ельзи», який дав понад 200 концертів для українських військових на фронті, після чого вирушив у глобальне турне за підтримки закордонних артистів, зокрема гурту Coldplay, щоб привернути увагу до української спадщини.

Тему волонтерства досліджує фільм литовського філософа й режисера Неріюса Мілеріуса «Living On», відібраний до конкурсу Doc@PÖFF. Автор зафіксував свій досвід під час 15 небезпечних поїздок із медичною допомогою на передову між серпнем 2024 року та червнем 2026 року, поєднавши реалії бомбардованих міст із прикладами психологічної реабілітації через арттерапію й спорт.

Режисерка Юлія Гонтарук представила документальний проєкт «Померти, щоб жити», у якому впродовж 12 років фіксувала долі трьох добровольців. Чоловіки вирушили на війну без досвіду ще у 2014 році, намагалися безуспішно повернутися до цивільного життя, а в лютому 2022 року знову стали на захист країни вже з глибоким усвідомленням воєнної травми.

Окреме місце в програмі Best of Docs посіла документальна робота Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк «Сліди». Фільм висвітлює історії шістьох українок, які зазнали сексуального насильства та катувань під час російської агресії, через діяльність активістки Ірини Довгань. Стрічка раніше здобула нагороду в програмі Panorama на Берлінале та стала офіційним кандидатом від України на премію «Оскар».

Ігрові картини про окупацію та пошук ідентичності

У секції балтійського кіно відбувся показ драми «Весна» режисера Ростислава Кірпіченка. Сюжет розгортається в окупованому російською армією містечку на південному сході України, де загарбники заборонили ховати загиблих, перетворивши місцеву церкву на морг для страчених цивільних, а молодий священник таємно повертає тіла їхнім рідним.

Драма режисерки Ізабель Штевер «Я рідко прокидаюся уві сні», прем'єра якої відбулася в Локарно, зосереджена навколо квір-пари Олі та Олега, чиї стосунки зазнають трансформації на тлі початку повномасштабного вторгнення та зміни гендерної ідентичності одного з партнерів.

Стрічка «Крила» португальської режисерки Ани Роші де Соузи, знята у копродукції України та Португалії, досліджує психологічні наслідки переїзду родини біженців, ставлячи питання про неможливість швидкого позбавлення від травми війни навіть у мирному оточенні.

Історичну тематику порушує політичний трилер Дениса Соболєва «Слава», присвячений подіям 1960-х років, коли діячі Ярослав і Слава Стецько розгорнули міжнародну інформаційну кампанію під час судового процесу в німецькому Карлсруе над агентом КДБ Богданом Сташинським, який зізнався у вбивстві Степана Бандери.

Завершує добірку картина Микити Гібаленка «Камуфляж», що дебютувала на Венеційському кінофестивалі: вона розповідає про 22-річного хлопця Віталія, який переїхав до Мюнхена в пошуках свободи самовираження, проте змушений прийняти в себе матір і сестру, котрі втекли від війни.