«Книга Ба»: на кінофестивалі у Ванкувері показали гібридну драму Ешлі Дуонг про травми війни у В'єтнамі та Ірані

Монреальська режисерка-документалістка Ешлі Дуонг представила на Ванкуверському кінофестивалі свою нову стрічку «Книга Ба» (Ba’s Book). Фільм поєднує документалістику та ігрову драму й заснований на мемуарах її батька Аня Дуонга «Люба Да-Ле: Спогади батька про війну у В'єтнамі та Іранську революцію», що вийшли друком у 2024 році. Книга написана у форматі листів до доньки й порушила багаторічне мовчання батька про пережите минуле.

Життєвий шлях Аня Дуонга, якого в родині називають Ба, охоплює дитинство в охопленому громадянською війною В'єтнамі, статус біженця в революційному Ірані 1970-х років та переїзд до Канади у 1980 році. Протягом десятиліть він приховував важкі спогади від близьких, навчившись тамувати емоції задля виживання серед воєнної жорстокості. Проте режисерка вирішила дослідити те, що залишилося поза сторінками книги, зокрема біль від розлуки з матір'ю Нгуєн Тхі Бай і родичами у рідному в'єтнамському селі.

Щоб спонукати батька та його братів і сестер до відвертого діалогу про невисловлені таємниці минулого, Дуонг застосувала нестандартну гібридну форму оповіді. Команда побудувала у В'єтнамі декорації родинного будинку лише з трьома стінами, створивши сценічний простір. У зйомках брали участь як самі родичі, так і професійні актори, які грали їх у молодості. Молодого Ба зіграв в'єтнамець за походженням, монреальський актор Дуй Нгуєн, котрий сам глибоко відчув почуття провини батька через еміграцію до Канади.

Процес фільмування нагадував терапевтичну реконструкцію: батько читав уривки мемуарів в'єтнамською мовою для родичів, які не володіють англійською, а члени родини давали підказки акторам і безпосередньо ставили запитання Ба. Постановку знімали одночасно трьома камерами: одна фіксувала нефільтровані документальні реакції, а інші працювали за гнучким ігровим сценарієм, створеним Ешлі Дуонг у співавторстві зі Стівеном Сайхом.

Однією з ключових ліній стрічки стали складні взаємини батька з його сестроюзионкою Зионг Тхі Хань (тіткою Хань). Жінка розповіла про свою давню образу, спричинену патріархальними порядками того часу: вона мусила кинути навчання у дев'ять років і взяти на себе всю хатню роботу, аби її старший брат міг здобути освіту. Режисерка підкреслила у фільмі свою вдячність тітці, зазначивши, що саме її жертва зрештою відкрила шлях для навчання батька і визначила долю наступних поколінь.

За словами режисерки, метою проєкту було не роз'ятрювання старих ран через п'ятдесят років після подій, а пошук шляху до зцілення та примирення розділеної історичними катаклізмами родини. «Книга Ба» стала платформою, де члени діаспори змогли разом відтворити травматичне минуле й зробити крок до майбутнього порозуміння.