Режисерка Брайді О'Коннор розповіла про документальну драму «Барбара назавжди» та виклики квір-кінематографа

Режисерка Брайді О'Коннор розповіла виданню Variety про створення документальної картини «Барбара назавжди», присвяченої життю та творчості піонерки експериментального квір-кіно Барбари Гаммер. Після показів на авторитетних фестивалях «Санденс» і «Берлінале» постановниця привезла проєкт на Міжнародний фестиваль документального кіно в Їглаві.

Виробництвом документальної стрічки займалися компанії A Space Time Films і Killer Films у співпраці з Kartemquin Films. Вагомим фактором успіху картини стала підтримка продюсерки Крістін Вашон та акторки Крістен Стюарт, які долучилися до реалізації нестандартного авторського задуму про знакову, але маловідому широкому загалу мисткиню.

Складнощі фінансування та ринкові бар'єри

Попри теплий фестивальний прийом, О'Коннор зазначила, що авторам довелося працювати понаднормово через брак ресурсів. За словами постановниці, нинішні фестивальні досягнення стрічки поки не трансформувалися у фінансування наступних проєктів, а потенційні інвестори постійно сумнівалися, чи знайде постать Гаммер відгук у широкої аудиторії.

Барбара Гаммер, яка пішла з життя у 2019 році, залишила понад 85 стрічок і величезний особистий архів зі 125 коробок, який згодом викупив Єльський університет. Вона почала знімати наприкінці 1960-х років і все життя намагалася подолати невидимість лесбійського досвіду на екрані, сміливо вимагаючи визнання власного внеску в мистецтво.

Новаторський метод та спадщина мисткині

О'Коннор підкреслила, що метод Гаммер випередив свій час і нагадує сучасні формати соцмереж: художниця регулярно знімала себе, брала інтерв'ю в перехожих та фіксувала найінтимніші моменти буття. Головною метою цієї практики було задокументувати власний шлях у світі, де майже не існувало відкритого представлення жінок її досвіду.

Експериментальні пошуки Гаммер завжди мали на меті прямий зв'язок із глядачами, що тривав аж до її смерті від раку. Режисерка О'Коннор переконана, що універсальні теми людської стійкості та примирення із завершенням життя роблять фільм близьким навіть тим глядачам, які раніше ніколи не чули імені легендарної постановниці.