Художники з костюмів розвінчали міфи про простоту сучасного гардероба в кіно

Сучасний дизайн костюмів у кінематографі часто помилково зводять до звичайного походу по крамницях, хоча насправді це глибока драматургічна робота та інструмент розкриття персонажів. Про це заявили провідні голлівудські художники під час круглого столу на кінофестивалі SCAD Savannah Film Festival, організованого виданням Variety.

Моллі Роджерс, яка працювала над хітом «Диявол носить Prada» та створювала костюми для його сиквела, категорично спростувала стереотип про легкість роботи із сучасним одягом. За її словами, коли кандидати заявляють, що люблять шопінг і хочуть у неї вчитися, це стає прямою причиною для відмови. Справжнє завдання митця полягає не в купівлі модних речей, а в ретельній розбудові характеру кожного героя.

Художниця Еллен Міройнік, відома роботами у картинах «Волл-стріт», «Основний інстинкт» та «Фатальний потяг», наголосила на історичній ролі сучасного костюма. Вона зазначила, що на початку кар'єри прагнула через гардероб документувати ритм і вигляд Нью-Йорка, створюючи точний візуальний портрет епохи навіть для піднесених і стилізованих образів.

Марсі Роджерс пригадала роботу над стрічкою «Їй це конче потрібно» режисера Спайка Лі. Щоб краще відчути атмосферу нью-йоркських вулиць, вона сиділа поруч із постановником під час кастингу масовки. Розробляючи гардероб головної героїні Ноли Дарлінг, дизайнерка дізналася про її захоплення музикою Прінса й обмежилася вінтажними знахідками з комісійних магазинів, уникаючи елітних універмагів.

Тиск студій, гроші та комерційні бренди

Аріанна Філліпс звернула увагу на хронічне знецінення професії художників із боку заможних керівників студій, які плутають персональний гардероб із художнім задумом. За її спостереженнями, продюсери часто нав'язують речі, вважаючи себе експертами лише через високий фінансовий статус. До того ж індустрія стикається з агресивним продакт-плейсментом елітних брендів, коли фінансування фільмів дедалі більше залежить від обов'язкової інтеграції конкретної продукції.

На панелі фахівці також поділилися подробицями майбутніх і недавніх релізів. Еллен Міройнік виготовила понад 5300 костюмів для фільму Крістофера Нолана, зосередившись на образі цариці Пенелопи у виконанні Енн Гетевей. Для дому Ітаки ключовим став обпалений червоний колір, а у кульмінаційній сцені повернення Одіссея героїня з'являється в особливій синій сукні з тонкими складками, що слугує її символічною бронею.

Лінда М'юр розповіла про кропіткі історичні дослідження вовни як ознаки багатства за доби вікінгів під час створення фільмів «Варяг» та «Вервульф» Роберта Еґґерса. Головною складністю для неї виявився пошук майстрів, здатних вручну виготовити автентичні ґудзики, пояси, ювелірні вироби та тканини з дуже обмеженого набору історичних матеріалів.

Секрети створення культових образів

Моллі Роджерс розкрила деталі роботи над фільмом «Диявол носить Prada 2». Вона повернула знайомий лазуровий светр Енді, оскільки героїня навряд чи викинула б його через роки. Під час примірки Енн Гетевей власноруч обрізала ножицями рукави виробу, перетворивши культовий светр на жилет з елементами маскулінного крою.

Емі Рот пригадала виклики стрічки «Я граю Роккі». Оригінальний фільм про Роккі Бальбоа не мав штатного дизайнера костюмів, тому образ довелося складати з колективної пам'яті. Зрештою автентичну шкіряну куртку потрібного розміру художниця відшукала на аукціоні eBay, а виконавець головної ролі Ентоні Іпполіто активно пропонував власні варіанти архівних речей Сільвестра Сталлоне.

Також дизайнери торкнулися відтворення легендарного кліпу «Thriller» для байопіка «Майкл». Дослідницький альбом для цього образу налічував близько 800 сторінок. Як з'ясувалося, оригінальні джинси Levi's були білими й фарбувалися в червоний колір, тому для фільму бренд надав спеціальну партію, а точний відтінок шкіряної куртки довелося ретельно калібрувати за каталогом Pantone.