«Merah Sebelum Fajar»: новий історичний роуд-муві Гаріна Нугрохо показали на кінофестивалі в Токіо
Red Before Dawn
Відомий індонезійський режисер Гарін Нугрохо презентував на Токійському міжнародному кінофестивалі свою нову історичну драму «Merah Sebelum Fajar» (Merah Sebelum Fajar). Картина звертається до подій війни за незалежність Індонезії від Нідерландів, показуючи небезпечну подорож групи людей різних національностей і віросповідань через розколоту конфліктом країну 1946 року. Видання The Hollywood Reporter зазначає, що стрічка приваблює кінематографічною масштабністю, проте страждає від надмірної дидактичності в сюжеті.
Актори та персонажі
| Персонаж | Актор |
|---|---|
| Франс | Ніколас Сапутра |
| Фіфі | Лаура Басукі |
| Касім | Бронт Паларе |
| Бандріа | Тісса Біані |
| Арія | Награ Пакуседево |
Сюжет та ідейна концепція картини
Дія фільму розгортається в рік після проголошення незалежності Індонезії. Головний герой та оповідач — інженер змішаного індонезійсько-голландського походження Франс, роль якого виконав Ніколас Сапутра. Він везе важливі геологічні звіти до новоствореного уряду в Джок'якарті, тоді як інші території продовжують контролювати нідерландські війська. Дорогою Франс збирає колоритну команду супутників, яка уособлює строкате суспільство країни.
Водієм вантажівки стає індієць Касім у виконанні Бронта Паларе, а до команди також приєднуються незрячий радист Арія, китайська медсестра Фіфі та естрадна співачка Бандріа, яку зіграла Тісса Біані. Подорож завдовжки близько 600 миль змушує героїв постійно стикатися з насильством з боку як колонізаторів, так і власних співвітчизників: від релігійних громад до озброєних повстанців, які вбачають у подорожніх ворогів.
Оцінка критики та режисерський підхід
Для втілення внутрішніх переживань героя Нугрохо використовує анімаційні вставки, а на початку картини додає театралізовану постановку про жорстокість колоніальних військ. Як підкреслюють у рецензії The Hollywood Reporter, прагнення постановника розкрити якомога більше аспектів масштабного історичного конфлікту за хронометраж в 1 годину 53 хвилини призвело до великої кількості пояснювальних діалогів на шкоду драматичній напрузі.
Попри певні наративні недоліки та другорядну романтичну лінію, критики відзначають майстерність Нугрохо у відтворенні візуального середовища сільського життя та воєнних руйнувань. Фільм залишає відчутне враження кривавого та водночас сповненого надії періоду, коли країна боролася за власну свободу аж до остаточного визнання суверенітету в 1949 році.
