Хірокадзу Корееда розповів про принципи роботи з дітьми-акторами та уроки Кена Лоуча

Японський режисер Хірокадзу Корееда під час публічної зустрічі на Сінгапурському міжнародному кінофестивалі пояснив, чому принципово не знімає сцени, де плачуть діти. За повідомленням видання Variety, постановник переконаний, що глядачі після перегляду мають згадувати дитячу посмішку та плакати вже від власних емоцій, а не спостерігати сльози дитини в кадрі.

На фестивалі в Національному музеї Сінгапуру Корееді вручили головну відзнаку — почесну нагороду Cinema Honorary Award за тривалий внесок в азійське кіно. Нагорода присуджується з 2014 року, а серед її минулих лауреатів були Джафар Панагі, Ім Квонтек та Ґарін Нуґрохо. Після нагородження режисер провів детальну бесіду з головою огляду Бу Джунфеном.

Етика та гнучкість у роботі з юними акторами

Корееда зазначив, що його підхід до дітей на майданчику зазнав змін. Під час зйомок картин «Крамничні злодюжки», «Правда» та «Брокер» він узагалі не давав дітям сценаріїв. Натомість режисер адаптував репліки під словниковий запас і характери маленьких акторів прямо на кастингах, підказуючи текст на майданчику або описуючи загальну ситуацію для вільної імпровізації.

Проте на зйомках фільму «Монстр» постановник усе ж надав сценарії юним виконавцям. Тема стрічки здалася йому настільки делікатною й ризикованою, що чітке відокремлення дітей від їхніх екранних ролей було набагато безпечнішим рішенням. Тепер кінематографіст обирає метод індивідуально для кожної дитини та окремого проєкту, уникаючи повторення шаблонних кроків.

Важливий урок відповідальності Корееда отримав близько 20 років тому від британського класика Кена Лоуча під час роботи над картиною «Ніхто не дізнається». Обговорюючи драму «Кес», Лоуч зізнався, що для щирої реакції хлопчика просто послав його шукати птаха, будучи впевненим у міцності особистого контакту з актором. Японський постановник засвоїв, що кожне подібне рішення потребує ретельного зважування.

Вплив Хоу Сяосяня та відмова від розкадрувань

Іншим натхненником став тайванський майстер Хоу Сяосянь, який навчив Кореоду специфічного прийому: заходити в гру разом із дітьми, а потім непомітно виходити з кадру після старту камери. Крім того, саме розмова з Хоу змусила режисера кардинально змінити візуальний підхід до постановок ще після виходу дебютної драми «Світло ілюзій» 1995 року.

Переглянувши дебют, тайванський режисер суворо розкритикував заздалегідь підготовлені розкадрування. Він наголосив, що спершу потрібно відчути простір, світло та мізансцену акторів, і лише після цього обирати точку зйомки. Відтоді японський автор назавжди відмовився від розкадрувань, повернувшись до спостережливого документального підходу, де камера слугує лише уважним оком.

Говорячи про свої картини 2026 року — фестивальну стрічку «Вівця в коробці» та екранізацію манґи «Озирнись», — Корееда підкреслив, що повернувся до витоків. Стрічка «Вівця в коробці», попри тему генеративного штучного інтелекту, присвячена переживанню горя й прощанню з померлими. Режисер також заявив, що не має інтересу до використання ШІ у кіновиробництві, а найкраще пише сценарії під час далеких перельотів.