Три фільми зі словом «бетон» у назві: Лондонський кінофестиваль 2026 зафіксував незвичний тематичний тренд

Програма Лондонського кінофестивалю (BFI London Film Festival) 2026 року відзначилася незвичайною тенденцією: до лайн-апу увійшли одразу три повнометражні стрічки, які містять у своїй назві слово «бетон» (concrete). Художня керівниця фестивалів Британського інституту кіно (BFI) Крісті Метісон пожартувала, що якщо минулого року в стрічках часто фігурували птахи, то цьогоріч кінематографісти перейшли від світу тварин до мінералів та неживих об'єктів.

За словами Метісон, незважаючи на спільне ключове слово, усі три фільми разюче відрізняються за жанром, тематикою та настроєм. Проте їхнє сусідство в розкладі викликало жваві й кумедні дискусії під час програмних нарад. Організатори фестивалю пов'язують такий вибір назв із прагненням сучасних режисерів досліджувати фундаментальні, первинні елементи навколишнього середовища та матеріального світу.

Першою з таких картин стала документальна робота Джессіки Джонсон і Раяна Ермакори «Бетон, перетворений на пісок» (Concrete Turned to Sand). Стрічка, повністю знята на 35-міліметрову плівку за участі оператора Джеремі Кокса («Backrooms»), досліджує функціонування устричних ферм у Британській Колумбії в Канаді. Автори залучили науковців, аби на стику людської праці, науки та природи висвітлити проблеми закислення океану та кліматичних змін у ширшому геологічному масштабі часу.

Друга робота в цій тематичній трійці — повнометражний режисерський дебют Асмахан Бкерат «Бетонна земля» (Concrete Land). Фільм пропонує глядачам багатопоколінний портрет афро-палестинської родини бедуїнів в Йорданії, яка протистоїть примусовому виселенню, расизму та ворожості суспільства. Режисерка наголосила, що прагнула зруйнувати стереотипи й показати багатство культури бедуїнів, пояснюючи, що життя в наметі не є синонімом бідності, а також зосередитися на міцних родинних зв'язках.

Третім проєктом стала нова документальна робота Джона Вілсона, відомого завдяки культовому серіалу каналу HBO «Як це зробити з Джоном Вілсоном» (How to With John Wilson), під назвою «Історія бетону» (The History of Concrete). Автор переніс свій фірмовий стиль іронічного спостереження на міські ландшафти Нью-Йорка, поєднавши вивчення будівельного матеріалу з досвідом участі у воркшопі зі створення мелодрам для каналу Hallmark.

Сам Вілсон раніше зазначав, що його не цікавила аскетична естетика чи монументальність матеріалу — натомість він прагнув зосередитися на самому бетоні як на повсякденній речі, про яку зазвичай ніхто не замислюється. Попри удавану «непривабливість» теми, оригінальний підхід режисера забезпечив фільму прем'єрний показ у престижній програмі BFI London Film Festival.