Документальна стрічка «Сумо: Дух нічого не важить» відкриває залаштунки традиційного японського спорту

Документальний фільм режисера Еріка Шірая «Сумо: Дух нічого не важить» (Sumo: Spirit Weighs Nothing) продовжує фестивальний шлях після світової прем'єри у Венеції, про що повідомляє The Hollywood Reporter з нагоди показів на 70-му Лондонському кінофестивалі BFI. Стрічка відкриває для глядачів зазвичай закритий для сторонніх світ професійного сумо, фіксуючи виснажливі щоденні тренування, давні ритуали, фізичний біль та особисті жертви атлетів.

Проєкт виробництва Rise Films, створений у партнерстві з Real Lava, Generation11 та презентований ESPN Film, спостерігає за кількома борцями протягом цілого року. Серед героїв — володар найвищого рангу йокодзуна Терунофудзі Харуо, а також спортсмени Хірадоумі Юкі, Йонедзаварю Дайкі та Косей Мотомура. Операторами картини виступили сам Шірай і Хіроші Хара, а монтажем займався Фредерік Шанахан.

Шлях до довіри та закритих клубів

Японо-американський режисер, відомий за попередньою роботою «Народження саке» (The Birth of Sake), зізнався, що отримання дозволу від Асоціації сумо стало найскладнішим завданням за всю роботу над проєктом. Організація вкрай обережно ставиться до інсайдерів, тому команді знадобилося три-чотири роки лише для здобуття доступу до хейя — тренувальних клубів борців.

Шірай наголосив, що побудова довіри вимагала тривалого часу без використання знімальної техніки. Автори регулярно приходили спостерігати за тренуваннями та спілкувалися з атлетами наживо. Зокрема, за домовленістю з наставником одного з клубів знімальна група влаштувала масштабну спільну вечерю з якиніку, під час якої спортсмени повністю спустошили ресторанний запас м'яса, що допомогло встановити щирий контакт.

Руйнування стереотипів і жертви заради спадщини

За словами режисера, однією з головних цілей проєкту було спростування західних уявлень про сумо як про видовище для людей із надмірною вагою. Шірай зазначив, що збільшення маси насправді є величезним випробуванням для молодих азійських спортсменів, а саме розуміння сили в Японії базується на скромності, внутрішній стійкості та вдосконаленні духу, а не на самовихвалянні.

Фільм демонструє вразливість атлетів, включно із сімейним побутом йокодзуни Терунофудзі та його розповідями про діабет і скорочення тривалості життя через роки професійної кар'єри. Як підкреслив постановник, спортсмени свідомо йдуть на незворотні хронічні травми заради збереження півторатисячолітньої традиції, яка у сучасному цифровому світі залишається рідкісним аналоговим феноменом без повторів на великих екранах.

Шірай також розповів, що завершує роботу над наступним фільмом під назвою «How to Feed A Hungry Ghost». Нова стрічка відійде від суто чоловічих спільнот і покаже історію в'єтнамської шеф-кухарки, яка повертається на батьківщину після десятиліття еміграції.