Меґґі Джилленгол у Пусані розкритикувала авторитарних режисерів і розповіла про свій фільм про Мерілін Монро

Під час пресконференції на Міжнародному кінофестивалі в Пусані Меґґі Джилленгол поділилася поглядами на режисерську професію та співпрацю на знімальному майданчику. Кінематографістка зазначила, що найкращі та найуспішніші постановники, з якими вона працювала як акторка, завжди цінували внесок команди. Натомість ті, хто намагається заглушити чужі голоси, за її словами, або відчувають сильний страх, або просто недалекі.

До Південної Кореї Джилленгол приїхала з новою короткометражною стрічкою «Flesh Impact», сценарій якої написала самостійно. Сюжет проєкту пропонує незвичний погляд на образ Мерілін Монро: роль 100-річної кінозірки виконала Еллен Берстін, а Дакота Джонсон зіграла легендарну акторку в молодості. У фільмі також знялися Пітер Сарсґаард і Сепіде Моафі, а світова прем'єра картини відбулася поза конкурсом на Венеційському кінофестивалі.

Створення фільму почалося із замовлення від бренду люксових автомобілів Genesis, давнього спонсора Пусанського фестивалю, до сторіччя Монро. Джилленгол зізналася, що спершу сумнівалася, чи зможе сказати щось нове про екранну ікону, тому присвятила тиждень дослідженню її біографії та перегляду фільмів. Коли замовники підтримали сміливу концепцію зі столітньою героїнею, авторка завершила сценарій лише за одні вихідні, прагнучи також ушанувати кар'єри Берстін і Джонсон.

Співпраця на майданчику та перехід до режисури

Джилленгол пояснила, що ще під час роботи над повнометражним дебютом «Незнайома дочка» її головною турботою було створення відкритої атмосфери, де кожен — від оператора й художника-постановника до освітлювача — міг вільно пропонувати ідеї. Вона підкреслила, що режисер і так має всю повноту влади на майданчику, тому спроби придушити ініціативу команди безглузді: кіно, збагачене досвідом колег, завжди виходить кращим за задум, вигаданий наодинці в кімнаті.

Перехід від акторства до продюсування, драматургії та режисури став для Джилленгол органічним процесом. Вона розповіла, що в юності через малу кількість жінок-режисерок акторство здавалося єдиним доступним способом розповідати історії, проте згодом вона вперлася у професійну стелю. Поставивши «Незнайому дочку» близько восьми років тому, постановниця відчула значно більше впевненості та творчої свободи за камерою.

Любов до кінематографа Джилленгол пов'язує зі своєю родиною: її батько Стівен Джилленгол є режисером, а мати Наомі Фонер — сценаристкою. Режисерка зазначила, що її мати зняла свій перший фільм уже в статусі бабусі й залишається для неї найкращою порадницею щодо сценаріїв. Брат Джейк Джилленгол, який зіграв у її картині «Наречена», також підтримує авторку, а відмінності в їхніх смаках вона назвала цінним творчим ресурсом.

Майбутні плани та репрезентація жінок у кіно

Наразі Джилленгол працює над двома новими авторськими ідеями, які перебувають на стадії формування задуму. Крім того, раніше стало відомо про її плани зняти та спродюсувати для студії Warner Bros. екранізацію роману Рейчел Кушнер «Озеро творіння». Коментуючи ситуацію з жінками-режисерками в індустрії, кінематографістка згадала свій цьогорічний досвід очолювання журі у Венеції, де в основному конкурсі була представлена лише одна стрічка, знята жінкою.