Документальний фільм «Повстання» про виправдання «Бредфордської дванадцятки» дебютує на Лондонському кінофестивалі

На 70-му Лондонському кінофестивалі 14 жовтня відбудеться світова прем'єра документального фільму «Повстання» (Rebellion), створеного активістським колективом Migrant Media. В інтерв'ю виданню The Hollywood Reporter співрежисер проєкту Кен Феро розповів про паралелі між історичними подіями 1980-х років та сучасним загостренням праворадикальних настроїв у Великій Британії.

Історія створення та історичний контекст

Стрічка присвячена резонансній справі «Бредфордської дванадцятки» 1981 року, коли дванадцятьох молодих вихідців із Південної Азії звинуватили в тероризмі за підготовку до самооборони від нападів расистів. Одним із цих підсудних був Тарік Мехмуд, який тепер виступив співрежисером документального фільму разом із Феро.

Кен Феро зазначив, що задум проєкту виник ще 1991 року під час знайомства з Мехмудом, проте активне виробництво тривало останні три-чотири роки. За словами кінематографіста, команді знадобилися десятиліття спостережень за тим, як британський політичний клімат знову змінюється, а мігранти стають мішенню для популістської риторики й нападів ультраправих груп на вулицях.

Творці фільму прагнули звернутися безпосередньо до робітничого класу, підкресливши соціально-економічні коріння криз. Феро заявив, що реальні труднощі громад спричинені діями мільярдерів на кшталт Ілона Маска, тоді як праві популісти намагаються змістити суспільний фокус на шукачів притулку.

Метод «Третього кіно» та участь громади

Особливістю художньої форми «Повстання» стала масштабна судова сцена, яка займає близько третини загального хронометражу. Автори відмовилися від професійних акторів і реконструювали процес за принципами так званого Третього кіно, залучивши близько 120 реальних мешканців громади, серед яких були родичі фігурантів справи, прибиральники та пекарі.

Феро також нагадав, що в центрі історії залишається повне виправдання всіх 12 обвинувачених вердиктом суду присяжних. Автори розглядають цей прецедент не лише як історичну хроніку, а і як свідчення успішної солідарності різних етнічних та релігійних груп, включно з підтримкою прогресивних єврейських організацій, здатне надихати сучасні громадські рухи.