Художник-постановник «Падіння кита» розкрив, як створювали шлунок велетенської істоти для виснажливих зйомок

Для напруженого трилера «Падіння кита» авторам довелося буквально занурити актора Остіна Абрамса всередину велетенської морської істоти. Як розповів виданню Variety художник-постановник стрічки Ремзі Ейвері, команда свідомо зробила ставку на практичні декорації та зйомки на камеру замість суцільної комп'ютерної графіки.

Сюжет розповідає про хлопця Джея, який вирушає на пошуки решток батька біля узбережжя Каліфорнії та опиняється всередині кашалота вагою 60 тонн і завдовжки майже 25 метрів. Маючи запас кисню лише на годину, герой змушений боротися за життя у замкненому просторі, поки закадровий голос і спогади за участі героя Джоша Броліна слугують для нього орієнтиром.

Анатомічні дослідження та будівництво басейну

Підготовка до створення декорацій вимагала глибокого аналізу. Ремзі Ейвері тісно співпрацював із біомедичною дослідницею докторкою Джой Рейденберг, вивчаючи матеріали розтинів справжніх кашалотів, а також записи камер, занурених у тіла косаток і дельфінів, щоб зрозуміти поведінку рідин усередині живого організму.

Режисер Браян Даффілд прагнув максимальної автентичності під водою, тому художній департамент звів резервуар завширшки приблизно 18 метрів і завглибшки шість метрів. Туди помістили дев'ятиметрову практичну голову кита з рухомою щелепою на пневматичному приводі та фізичним язиком, здатним підійматися й опускатися.

Поролон, силікон і рухомі установки

Стінки шлунка створили зі звичайного меблевого поролону завтовшки від п'яти до восьми сантиметрів. Зсередини конструкцію покрили шарами напівпрозорого забарвленого силікону, а зовні зміцнили щільним брезентом і клеєм, що додало їй міцності під час тривалих водних дублів.

Створена конструкція витримала шість тижнів виснажливих зйомок за участю Абрамса, каскадерів і оператора Аарона Мортона, хоча більшість часу актор перебував у просторі розміром зі звичайний спальний мішок. На фінальних етапах геометрію та деталі окремих планів доопрацьовувала студія Weta Workshop.

Щоб передати рух морського гіганта, декоратори сконструювали чотири окремі версії шлунка. Головний модуль постійно коливався на рухомому стенді, а ще одна установка оберталася подібно до пральної машини, імітуючи пірнання та різкі маневри велетня.

Шлунковий сік із метилцелюлози

Анатомічну колірну палітру — від білуватого мускулистого відділу до кислотно-рожевого другого шлунка — пов'язали з наростанням відчаю персонажа. Аби рухатися крізь шлункові виділення було фізично важко, рідину зварили з метилцелюлози до консистенції вівсянки.

У цей розчин додали плаваючі шматочки силікону та повітряні форсунки, що імітували роз'їдання предметів кислотою. Увесь відсік встановили на хитний механізм гойдалкового типу, завдяки якому штучні кислоти бурхливо хлюпали навколо актора під час занурень кита.