«Діґґер» Алехандро Ґ. Іньярріту: Том Круз перевтілився у нафтового магната в масштабній екологічній сатирі

Мексиканський режисер і лауреат премії «Оскар» Алехандро Ґонсалес Іньярріту представив свій новий амбітний проєкт — гостру екологічну сатиру «Діґґер» (Digger). Головну роль у картині виконав Том Круз, який постав перед глядачами у незвичному гротескному амплуа нерозсудливого техаського нафтового магната, відповідального за масштабну кризу планетарного масштабу.

За сюжетом, старіючий та пузатий олігарх Роквелл на прізвисько Діґґер прокидається під термінові повідомлення підлеглих про критичну ситуацію на його буровій станції в Арктиці. Для створення цього образу Круз використовує складний пластичний грим із залисинами, специфічний техаський акцент і ковбойський капелюх у стилі майора з культової комедії Стенлі Кубрика «Доктор Стрейнджлав». Головною реліквією магната є стара лопата, якою його дід століття тому бідняком добував нафту в Техасі і якою він розмахує перед опонентами для переконливості.

Проблема набуває світового масштабу, коли головний науковець компанії Ганеш у виконанні Різа Ахмеда повідомляє боса про наслідки недбалого буріння. Величезна крижана брила, яка в рази перевищує розміри острова Мангеттен, відкололася від арктичного масиву та стрімко рухається в напрямку узбережжя Норвегії. Її потенційне зіткнення із сушею вчені порівнюють за руйнівною силою з ядерним ударом.

Не відчуваючи жодного каяття, магнат з'являється на кризовій нараді в Білому домі, де головує виснажений президент Компсон, якого зіграв Джон Ґудман. До наради також долучаються вищі військові чини та віцепрезидент у виконанні Майкла Сталберґа. Діґґер фактично перебирає на себе роль головнокомандувача та публічно звинувачує американську владу в небажанні визнати, що саме державні субсидії й дозволи спричинили цю катастрофу. Водночас роль зведеної сестри олігарха в маєтку зіграла німецька акторка Сандра Гюллер.

Одним із центральних епізодів фільму стає гнівний виступ героя Круза перед стилізованою сесією Організації Об'єднаних Націй, де він відкрито звинувачує світову спільноту в лицемірстві та залежності від викопного палива заради споживчого комфорту, відкидаючи життєздатність переходу на ядерну або відновлювану енергію.

Попри несподівані сюжетні повороти й концептуальну близькість до сатири Адама Маккея «Не дивіться вгору», стрічка привертає увагу передусім своєю візуальною складовою. Її створили постійний оператор Іньярріту Еммануель Любецкі та художник-постановник Денніс Ґасснер, які наповнили екран сюрреалістичними, спотвореними й тривожними образами сучасної екологічної реальності.