«Падіння кита»: критики назвали новий підводний трилер із Остіном Абрамсом ненавмисно абсурдним

Новий підводний трилер «Падіння кита» режисера Браяна Даффілда отримав розгромний відгук у виданні Variety, критик якого охарактеризував стрічку як ненавмисно абсурдне видовище та невдалу спробу повторити культовий статус морських блокбастерів на кшталт «Щелеп».

Сюжет фільму є адаптацією однойменного бестселера Денієла Крауса 2023 року. Головний герой Джей Ґардінер, якого зіграв Остін Абрамс, занурюється на глибину біля узбережжя Каліфорнії в районі Монастері-Біч, щоб відшукати тіло батька-моряка, який наклав на себе руки через невиліковну мезотеліому.

Під час спуску Джей стикається з велетенським кальмаром і разом із ним потрапляє у пащу кашалота, який полює на головоногих. Більша частина хронометражу зосереджена на спробах героя врятуватися з органів травлення велетенського ссавця, перш ніж шлунковий сік почне його розчиняти.

Проблеми адаптації та візуального стилю

Як зазначає оглядач видання Овен Ґлейберман, камерна клаустрофобія всередині кита швидко перетворюється на виснажливе випробування для глядача. Візуальні ефекти внутрішніх органів тварини критик іронічно порівняв із колоноскопією від Г. Р. Ґіґера та атракціоном сумнівної якості.

Головний персонаж майже весь час змушений дихати крізь акваланговий мундштук і видавати лише уривчасті звуки паніки, що суттєво послаблює емоційний зв'язок аудиторії з героєм та позбавляє історію щирого співпереживання.

Акторські роботи та токсичні стосунки

Паралельно з боротьбою за виживання фільм показує численні флешбеки про токсичні стосунки юнака з батьком Міттом, роль якого виконав Джош Бролін. Герой Броліна постає авторитарним мачо, який готував сина до суворих реалій життя через жорстокість і тиск.

Попри початковий успіх літературного першоджерела, критики підсумовують, що режисеру Браяну Даффілду не вдалося перенести драматичну напругу книги на великий екран, перетворивши потенційно захопливий сюжет про виживання на неприємне кітчеве видовище.