Джеймс Ґанн пояснив роль «Глиноликого» у франшизі DCU та розкритикував залежність від кросоверів
Ілюстрація до матеріалу «Джеймс Ґанн пояснив роль «Глиноликого» у франшизі DCU та розкритикував залежність від кросоверів»
Після кінотеатрального старту першого боді-горору оновленої франшизи DCU, співкерівник DC Studios Джеймс Ґанн публічно прокоментував місце фільму «Глиноликий» у загальній структурі всесвіту, про що повідомляє видання ScreenRant. Продюсер заявив, що окремі картини не зобов'язані слугувати виключно підготовкою для майбутніх спільних стрічок або кросоверів.
Самодостатність окремих історій у кіновсесвіті
Приводом для обговорення стали сумніви частини глядачів, які не розуміли, чому спіноф про класичного ворога Бетмена вийшов у прокат раніше за появу самого Темного лицаря. Відповідаючи на дискусію в мережі Threads, Джеймс Ґанн підкреслив, що кіновсесвіт DCU діє як альтернативна реальність, до якої можна заходити в будь-якій точці чи часовому проміжку задля конкретної історії.
Голова студії зауважив, що йому не подобається сучасне уявлення, нібито поодинокі фільми втрачають сенс, якщо не ведуть безпосередньо до масштабніших подій. Як приклад він навів франшизу «Зоряні війни», яка успішно розповідає автономні історії понад п'ятдесят років, хоча Ґанн уточнив, що це зовсім не виключає зв'язку між картинами.
Погляд на майбутнє «Глиноликого»
Розповідаючи про загальну концепцію, Ґанн нагадав, що розвиток кіновсесвіту почався з історії про Супермена, у якій задіяно багато персонажів із різних куточків світу DC. Проте це не означає, що всі інші стрічки існують суто як допоміжні елементи для цього напряму. Він закликав аудиторію дивитися «Глиноликого» заради його власної якості як веселого горору, а не задля пошуку підказок про майбутню появу лиходія через три фільми.
Стрічка режисера Джеймса Воткінса, головні ролі в якій виконали Том Ріс Гарріс та Наомі Аккі, розповідає історію понівеченого актора Метта Гаґена, чиє тіло внаслідок експериментального лікування перетворюється на рухому глину. Попри акцент на сюжетній автономності, слова Ґанна водночас підтверджують, що персонаж залишається органічною частиною канону та має майбутнє в проєктах студії.
